Похід на Говерлу
Підйом на Говерлу – підкорення королеви Карпат
Говерла – найвища вершина України, що знаходиться на межі Надвірнянського району в Івано-Франківській області та Рахівського району Закарпатської області, неподалік від міста Рахова та географічного центру Європи, а також селищ Ясіня, Лазещина та Ворохта. Назва походить від румунського слова «howirla» що означає «важкопрохідне підняття» та угорського «Hóvár», що перекладається як «снігова вершина». Вершина знаходиться всього в 17 кілометрах від кордону з Румунією. Висота «королеви Карпат» становить 2061 метр.
Щороку бажаючих підкорити вершину найвищої гори України стає дедалі більше. Щодня близько тисячі туристів сходять на Говерлу та милуються чарівними краєвидами, що відкриваються з вершини. А краєвиди тут дійсно неймовірні (при сприятливій погоді звичайно): в ясну погоду тут відкривається вид не тільки на Румунські Карпати, а й навіть на місто Івано-Франківськ, а найуважніші туристи матимуть змогу побачити труби Бурштинської електростанції, незважаючи на те, що вона знаходиться на відстані близько 100 кілометрів.
Коли краще підкорювати Говерлу?
Говерла відкрита для підйому туристів практично весь рік. Є винятки, коли внаслідок поганої погоди (сильні дощі, зливи, хуртовини, підвищений рівень лавино небезпеки тощо) МНС можуть заборонити підйом для туристів. Найбільш популярні місяці для сходження на гору – липень-серпень, саме тоді найчастіше можна потрапити під сонячну безхмарну погоду хоча масово туристи починають сходження вже на травневі свята. З травня по жовтень не рекомендується (проте не є забороненим) здійснювати підйом у дощ, сильний туман чи сніг. З 1 жовтня і до 1 травня підйом дозволений лише для гірських туристів та альпіністів. Такому маршруту в осінньо-зимовий період присвоюється одна з найвищих категорій складності. Тому якщо плануєте підкорювати Говерлу взимку, то краще двічі подумати, оскільки зафіксовано багато випадків обмороження та навіть смертей під час підйому на вершину без відповідного спорядження та досвіду. Також нерідкі випадки сходження лавин на території Чорногірського хребта, до якого також належить і найвища точка Карпат.
Яким шляхом краще підійматися на Говерлу?
Через популярність сходження на найвищу вершину України, було розроблено декілька способів підняття на гору. Перший туристичний маршрут був відкритий ще у 1880 році. На сьогоднішній день існує чотири найбільш популярних способи підняття на вершину, довжина таких маршрутів становить від 10 до 16 кілометрів, а висота підйому – від 1150 метрів до 1350 метрів. Можна починати сходження з турбази «Заросляк» (проходячи коротшим маршрутом, проте більш крутішим через Говерляну), також можна вирушити з урочища Козьменщик, а також піднятися по гребеню Чорногірського хребта як і з боки гори Петрос, та і зі сторони гір Брецкул та Пожижевська.
Маршрут подорожі до підкорення Говерли
У регулярному турі «Вихідні в Карпатах – там, де гори й полонини» сходження на Говерлу в переважній більшості випадків починається від урочища Козьменщик.
Для того, щоб погода на час сходження була найбільш сприятливою, необхідно розпочинати підкорення з самого ранку, тому підйом буде раннім, близько шостої ранку. Тут і починається перша складність – боротьба із самим собою та сном. Проте умившись джерельною карпатською водою та ситно поснідавши у привітних господарів зелених садиб, сон як рукою знімає і можна вирушати в подорож повним сил та енергії. 
Звичайні туристи при підйомі на Говерлу через Козьменщик, мають пройти шлях по ґрунтовій дорозі близько 8 кілометрів до КПП і лише потім розпочинають підйом. Нам же пощастило, оскільки матимемо змогу доїхати до самого підніжжя на транспорті підвищеної прохідності (ГАЗ-66, УАЗ), по дорозі споглядаючи краєвиди Карпатських гір та настроюючись на яскравий та сповнений емоцій день. Під час поїздки залишки сну остаточно зникнуть, оскільки асфальту на більшій частині шляху немає і подорож буде екстремальною, проте водії – майстри свої справи і довезуть Вас до контрольно-пропускного пункту цілими і неушкодженими.
Доїхавши до туристичного притулку, ми виходимо з нашої «карети» та слухаємо короткий інструктаж від професійних провідників, що постійно супроводжуватимуть нас під час підйому. Слухаючи настанови інструктора, можна паралельно милуватись ранішньою погодою Карпат, які часто в цей час «димлять».
І ось, морально підготувавшись, починаємо наш підйом. Пройшовши декілька десятків метрів, розуміємо, що далі буде непереливки – починається крутий підйом, а під ногами в нас лише земля та каміння, тому цей підйом буде не з легких. Така дорога буде близько 800 метрів. Під час першого підйому організм пристосовується до умов сходження, тиск нормалізується а м’язи ніг приходять в тонус.
Подолавши перший підйом, перед нами починають відкриватись перші панорами Карпат. Пройшовши ще трохи, зупиняємось на невеликий привал. Саме час зняти зайвий одяг, зробити декілька фото та випити води. Для тих, хто вже встиг зголодніти, буде можливість здійснити перекус.
Отож, трохи відпочивши та втамувавши спрагу, вирушаємо далі до вершини. Наступний відрізок підйому буде пролягати через смерековий ліс по ґрунтовій стежині. Матимемо змогу подихати на повні груди гірським повітрям та роздивитися природу Карпат в усій красі. Після дощу та негоди сходження може бути ускладнене поваленими деревами та великою кількістю калюж, які часто доведеться обходити, через що час підйому буде збільшуватись. Також привітна земля Карпатських гір перетворюється на болото, що теж буде не на користь туристів, адже йти доведеться повільніше та обережніше, якщо не хочете бути в грязюці по вуха.
Подорож по лісових стежинах буде недовгою, проте захопливою, а по дорозі буде одне з небагатьох джерел, де можна буде набрати води та втамувати спрагу. В цей час сонце вже достатньо високо піднімається над горизонтом і в безхмарну погоду вже стає жарко. Проте зрозуміємо ми це лише тоді, як вийдемо з лісу на відкриту місцевість. На узліссі нас знову чекає невеликий привал і знову рухаємось далі. На цьому відрізку маршруту на туристів часто починає падати перший гірський дощик. Дорога пролягатиме через підлісок та невисокі чагарники. Декілька років назад тут також був ліс, проте частина його була зруйнована, а частина дерев всохла і краєвиди були дещо містичними. Зараз же від минулих старожилів майже нічого не залишилось і їх місце зайняли молоді дерева, які активно ростуть. Обернувшись назад та поглянувши на краєвиди, мимоволі затамовуєш подих, адже починається вже високогірна місцевість і простір для огляду тут більший.
Після лісу виходимо на полонину, де при нагоді можна побачити справжніх вівчарів та овець, та продовжуємо підкорення Говерли. В період з початку липня і до кінця серпня тут можна побачити поля з чорницями. Якщо пощастить, можна вдосталь поласувати цими смачними і корисними ягодами, проте попит у туристів тут такий великий, що на дегустацію ягід можна і не встигнути. Після невеликого підйому знову занурюємось у ліс і далі йдемо поступово догори. Тут на шляху траплятимуться повалені дерева та каміння, проте підйом все-таки легший від попереднього через чисте гірське повітря та затіненість від дерев. З полонини вже можна побачити омріяну вершину, тож ціль стає все ближчою.
Пройшовши через лісовий масив, виходимо на відкриту місцевість, звідки повністю можемо побачити Говерлу з її відрогами (якщо вона не буде оповита хмарами,як на фото). Тут відбувається привал на перекус та починається підйом по хребту. Підйом не є досить складний та відбувається по вузьких стежках, обабіч яких росте ялівець та інша гірська рослинність. Такий перехід буде недовгим, далі знову виходи на поля чорниці. При сприятливій погоді з правої сторони можна оглянути величний Петрос. Дорога постійно прямує вгору, але ми вже звикли до цього, тож прямуємо далі. Дорога нас веде до кам’яних розсипів, а по шляху слідкування зустрінемо ще одне джерело, біля якого завжди є туристи, що відпочивають. Тут матимемо змогу поспілкуватися з тими, хто вже підкорив Говерлу, та поділитися думками і враженнями з учасниками інших груп, яких разом з нами ще чекає останній ривок до вершини.
Трохи перепочивши, йдемо на останній, найбільш виснажливий відрізок нашого маршруту. Якщо не пощастить, то будемо йти в непроглядному тумані, в якому загубитись без гіда – раз плюнути. Видимість при цьому – 2-3 метри. Згодом розумієш, що це не туман а справжнісінька хмара, і температура тут в рази менша, ніж біля підніжжя. Тому тут в нагоді знадобиться теплий одяг та вітрозахисна куртка. Останні 200 метрів підйому є найбільш втомливими. Дорога йде через кам’яні осипи і перш ніж наступити на черговий камінь, треба переконатися, що він міцно стоїть на землі, адже один невдалий крок – і можна травмуватись не лише самому, а й травмувати тих, хто йтиме позаду Вас. Тому оптимальний варіант підйому – рухатись «серпантином» на деякій відстані один від одного. Незважаючи на складність такого підйому, жага до підкорення вершини все-таки сильніша і ось, судячи з криків «УРА!» відчувається наближення заповітної мрії – самого вершечку гори Говерла – найвищої вершини України.
Нарешті, пройшовши останні метри підйому, виходимо на вершину. Тут можна побачити декілька хрестів, скульптурних композицій та прапорів. Але перше, що кидається в очі – це кількість туристів на вершині. В туристичний сезон одночасно з Вами перебуватиме не менше сотні таких же сміливців. При сприятливій погоді практично завжди можна побачити групу людей, які натовпом зібрались довкола чогось. Підійшовши ближче, виявляється, що тут, на самій вершині, продають чай та каву! Також крім смачних напоїв можна придбати медалі з надписами «Я підкорив Говерлу», тож як бачимо, найбільш підприємливі гуцули і тут знайшли, як заробити на туристах. Серед інших цікавих об’єктів для фотосесії варто відмітити вказівник до найближчих гірських вершин та населених пунктів, а також плиту, що була встановлена з нагоди п’ятої річниці незалежності України. В цій плиті вмонтовано капсули із зразками землі усіх областей України.
Зазвичай при сприятливій погоді дається близько години вільного часу. Цього вистачає на фото біля всіх пам’яток, обіду, насолоди гірськими краєвидами та невеличкого відпочинку. Після того, як група відпочила, починається спуск з гірської вершини. Перші двісті метрів знову будуть дещо важко даватись, оскільки спускатись по камінню значно важче, ніж підніматись, тому не варто забувати про обережність. А далі спуск продовжується весело та релаксово. Можна сфотографувати все те, що не встигли зафіксувати на пам’ять під час підйому, поближче познайомитись з іншими учасниками сходження та приємно провести час, подорожуючи гірськими стежками. В більшості випадків спуск з Говерли відбувається вдвічі скоріше, ніж підйом. Ті, хто спуститься раніше, матимуть змогу відпочити біля машин та попити чаю чи кави в очікуванні всіх інших туристів. Після того, як група збирається в повному складі, відбувається організована посадка у вже знайомий нам транспорт та вирушаємо назад до Ясіня, де нас чекають господарі та смачна вечеря.
Що брати з собою для підкорення Говерли?
Хоча маршрут в літній період року є більш простим, ніж взимку, проте не варто забувати, що без відповідного спорядження відпочинок може перетворитися на справжнє випробування. В 99% випадків комплект спорядження, що необхідно взяти з собою, залишається один і той самий. Перш за все необхідно взяти з собою невеликий рюкзак. Оскільки сходження займає всього один день, то непотрібно брати з собою громіздкого туристичного спорядження. В рюкзак необхідно покласти лише найнеобхідніше, а саме:
- пляшку з водою (1-го літра води на людину буде достатньо, поповнити запаси води можна буде по дорозі на вершину з гірських джерел);
- дощовик або накидка від дощу, обов’язково знадобиться, адже майже під час кожного сходження туристів застає дощ хоча б один раз. Згодиться звичайний дощовик з поліетилену;
- окуляри та капелюх від сонця, адже на висоті в горах необхідно менша часу, ніж у низькогір’ї, а яскраве сонце, яке світить прямо в очі, не завжди є приємним;
- зручне взуття, оскільки підйом займає декілька годин часу і проходить по різному ландшафт, тому зручне спортивне взуття на кшталт кросівок буде дуже доречним. Також дуже рекомендовано не брати нового взуття, оскільки незручність для ніг може стати причиною неможливості підйому на гору. Краще хай взуття буде старим, проте максимально зручним для Вас;
- теплий одяг (светр чи кофта та штани). Знадобиться на високогірних областях, оскільки якщо потрапляємо під дощ чи заходимо в хмару, то температура повітря може опускатися до +10 С, а біля підніжжя може бути і +30 С;
- індивідуальний набір медикаментів. Знадобиться в тому випадку, якщо користуєтесь особливими ліками чи медикаментами (інсулін, інгалятор від астми тощо). Колективну аптечку з усіма необхідними ліками обов’язково матиме інструктор чи провідник.
- фотоапарат, монопод для селфі, зовнішній зарядний пристрій та інші гаджети. Знадобляться для створення незабутніх фото- та відеоматеріалів, а зовнішні зарядні пристрої допоможуть у випадку, якщо батарея в телефоні сідатиме.
- бутерброди, снеки, сухофрукти, шоколад та інші висококалорійні продукти. Завжди будуть в нагоді, оскільки підйом забирає багато сил та енергії, тож перекусити в дорозі не завадило б. Досить доречними будуть сухофрукти та горіхи, оскільки містять багато калорій а місця займають мінімум, та і важать вони не багато.
Тож збираймо речі та їдемо в Карпати! Притримуючись рекомендацій та уважно слухаючи провідника можна створити собі відпочинок, який буде згадуватись ще багато років, а підкорення Говерли – пункт, який має виконати хоч раз у своєму житті кожен українець!!!
Автор: менеджер по Україні туроператора ТурБаза – Владислав Романенко
Туристична компанія ТурБаза