Ужгород, Закарпаття, Ужгородський замок, замки України, цвітіння сакури в Ужгороді, тури по Закарпаттю, екскурсії по Закарпаттю

На  Закарпатті кажуть: «Немає кави – немає роботи!» Ужгород – столиця Закарпаття.

Пройшло вже більше 11 сторіч, як у мальовничих передгір’ях Карпат, на берегах річки Уж, з’явилося це маленьке містечко. Воно тихе й затишне, і якось не віриться, що ми знаходимось у центрі всього Закарпаття. Хоча як інакше може виглядати столиця краю, який  величають  “українською  Швейцарією”. А навесні, з першого погляду навіть здається, що потрапив до квітучого саду, і лише  десь  із рожевих хмар сакури та пишної зелені дерев виринають будиночки міста.

У місті всюди встановлені вказівники українською та англійською мовами, тож можете бути певними – не заблукаєте.

За історію свого існування Ужгород входив до складу понад 20 держав. А зараз тут проживають представники 76 національностей: українці, угорці, словаки, румуни, а які різні характери, традиції та звички. Та й  саме місто немов би складається із кількох міст і кожне належить до окремої епохи. Тут можна потрапити до Ужгорода різних часів та епох. Проте, звісно, найцікавіше опинитися у самому серці міста. На цих центральних вуличках, що нагадують про часи середньовічної Мадярії та імперської Австро-Угорщини. До речі, назва Ужгород офіційно закріпилася, лише у 20-х роках минулого сторіччя, а до того часу і практично до самого заснування, місто було відоме, як Унгвар. Цю назву йому дали кочові племена угрів, що захопили Закарпатську столицю у IX столітті. Така ж назва з’явилася на карті світу, яку в 1154 році склав відомий арабський географ Алі Дрісі. Можливо, від назви Унгвар, навіть утворилася назва країни Угорщина, принаймні тоді, коли Ужгород утворився під владою угрів, він став першою неформальною столицею цієї новоутвореної держави. Ужгород без перебільшення розташувався у самому центрі Європи. Тому й не дивно, що з давніх-давен він звик приймати гостей. Сюди приїзжали купці та ремісники, тут гомоніли строкаті ярмарки, тут збиралися поважні іноземці та хизувалися вишуканим вбранням світські левиці. А місцеві жителі полюбляли проводити час у численних кав’ярнях, корчмах та рестораціях. Або ж неквапливо прогулюватися улюбленою вуличкою Корзо, від площі Корятовича і до зеленої набережної. А тутешні модниці не втомлюються перебігати з однієї крамнички до іншої в пошуках чергової обнови. Можливо, щось і змінилося з тих часів, та атмосфера старого міста залишилася такою ж. І старовинна Корзо так само слугує місцем романтичних побачень, приємних покупок та бесід за філіжанкою кави.

А розпочинався Ужгород, звичайно ж, із замку. Ужгородський замок є одним із найстаріших в Україні. Лише уявіть, йому вже більше 1000 років. У давнину замок був резиденцією легендарного слов’янського князя Лаборця. Звичайно, з тих часів замок неодноразово перебудовувався. Понад в’їзною брамою можна навіть побачити рік його останньої реставрації – 1653. Як і кожен поважний замок, ужгородський старожил береже свої таємниці. Наприклад, ніхто й  досі не знає, куди ведуть підземні ходи цієї фортеці. Кажуть, вона сполучалася з Невицьким, Середнянським та навіть Мукачівським замками. А скільки легенд та переказів назбирав Ужгородський замок за довгі  віки свого існування! Він оповість історію про міфічного Турула – цей птах у дзьобі приніс шаблю князю Ференцу II Ракоці під час вирішального бою з австрійцями. Старі фортечні стіни пам’ятають і  сумну легенду про доньку відомого володаря замку Графа Другета, під час нападу польських військ шляхетському воєводі вдалося потрапити на територію замку. Дівчина закохалася у чужинця та й розповіла, як краще взяти твердиню. Дізнавшись про зраду, розгніваний граф наказав замурувати доньку живою у стінах, і з тих пір її привид блукає із плачем замковими мурами. А ще замок відомий своїм колодязем. Кажуть, це єдиний замковий колодязь на Закарпатті, в якому є і досі вода, та як її побачити через такі зарості папороті.

Однак повернемось у замок. З 1946 року і до сьогодні в Ужгородському замку знаходиться Закарпатський краєзнавчий музей. Нині він є найбільшою музейною установою Закарпаття. У фондах запасників зберігаються понад 100 000 експонатів, серед яких і унікальні. У відділі історії та культури Закарпаття представлені пам’ятки, які висвітлюють історію Ужгорода XVI – XVIII століття. А ще радимо неодмінно завітати до виставки меблів, народного одягу Закарпаття та музею народних інструментів. Тут представлено багатство і розмаїтість вбрання етнографічних груп населення Закарпаття. Оцініть, наприклад,  високі художні смаки та талант угорців та румунів краю. У музеї народних інструментів Ви дізнаєтесь про майстрів музичних народних інструментів та про народні інструментальні ансамблі, які побутували і досі побутують у краї. Зокрема, так звані троїсті музики.

А з оглядового майданчика замку відкривається чудовий вид на ще одну перлину Ужгорода – музей під відкритим небом. Якщо Ви не маєте часу на прогулянку Закарпатськими селами, а дуже хочеться познайомитися з культурою бойків та гуцулів, то це можна зробити і в самому місті.

Це справжнє Закарпаття у мініатюрі: селянські хати, млин, кузня, пасіка, ну і, звичайно, яке ж село без церкви. Цю дерев’яну красуню збудували ще 1777 році. Привезена вона була із села Шелестова і стала одним із експонатів музею, та, напевно, найбільше вражає її внутрішнє оздоблення. Вражає своєю простотою та щирістю. Щирістю, що йде від цих потьмянілих від часу старовинних ікон та  розписів. Тут все залишилося таким, як і 200 років тому. Ужгородський музей під відкритим небом не єдиний в Україні, але тут можна знайти стільки унікального, ну хоча б стіл, в якому є заглибини. З таких заглибин люди їли, біля них лежали ложки, а після вечері залишки їжі змивали в отвір закритий пробками. Оце так винахід! А розташувався музей у місцині, яку колись називали «відьмина яма». Оповідають, що тут колись спалювали чаклунок.

Є в Ужгороді вузенька вуличка – Капітульна. Колись на ній жили лиши ремісники та прислуга. Називалася вона тоді інакше – Замковою. Але після того, як розмістилася тут Капітула,  тобто дорадчий орган єпископа, сюди перебралися аристократи та священики. На Капітульній розташувався, напевно, найкрасивіший храм Ужгорода – Хресто-Воздвищенський Кафедральний Собор. Побудований він був єзуїтами в 1646 році. Пізніше імператриця Марія Терезія передала цей храм у володіння греко- католицькій єпархії. До речі, саме в рік зведення Собору і саме в Ужгороді було проголошено Унію та утворено греко-католицьку церкву Закарпаття.

Закарпатський край славиться своїми мінеральними водами. Тут, кажуть, де не копнеш, усюди натрапиш на цілюще джерело. Тому і не дивно, що і в Ужгород є своя мінералка, а відома вона, до речі, ще з XVII століття. Вже тоді у місті користувалися неабиякою популярністю перші водолікарні. А десь через 200 років австрійські інженери знайшли джерело, воду з якого прирівняли до всесвітньовідомої Карловарської. Цікаво, що ще в XIX столітті місцеві ресторатори возили Унгварську мінералку до Львова, Будапешта, Дебрецена, Кошице і навіть до Відня.

По 1876 році на місці нового чудодійного бювету відкрився готель Унгварський. Впродовж тривалого часу він був улюбленим місцем відпочинку та оздоровлення для ужгородців та гостей міста. Сьогодні ж, після тривалого забуття, унгварське джерело отримало друге життя. Зовсім недавно в Ужгороді знову відкрили готель Унгварський.  До речі, це перший і єдиний в Україні етно-велнес готель.

Етно-велнес в Унгварському – це унікальні рецептури та методики, що використовувались на Закарпатті протягом століть. Це олія, виготовлена з екстрактів гірських трав, місцеві лікувальні чаї, ну і звісно головний місцевий підземний скарб – мінеральна вода, яка входить в основу всіх оздоровчих програм. Недарма Унгварський називають не санаторієм, а школою здоров’я.

А чи чули Ви, що у давні часи на Закарпатті, для лікувальних процедур використовували чани з мінеральною водою? Їх називали купелі. Такий чан більше століття тому вилитий і для готелю Унгварський. Хоча комусь, можливо, більше до вподоби попаритися у лазні: гуцульська, кельтська, декийська – обирати Вам. Коли немає здоров’я, наголошує мудрість, не може розквітнути мистецтво, не грають сили, багатство марне,  а розум безсильний. Так сказав Геродот. Тож  поумайте про своє здоров’я і будьте здорові!

А після приємних  оздоровчих процедур, чому б не завітати на дегустацію. До речі ужгородські вина, відомі ще з XIV сторіччя. Навіть на гербі міста зображені грона винограду. Та окрім вина, можна спробувати справжні закарпатські настоянки, а  закусувати вино тут рекомендують салом. Французи, напевне, не зрозуміли б. Та радимо не захоплюватися дегустуванням. Адже тутешні кухарі вже готові почастувати Вас смачними  закарпатськими стравами. Головне втриматися, побачивши усе різноманіття місцевої кухні. Адже смачна їжа та добрі вина мають для закарпатців неабияке значення.

Однією з візитівок міста Ужгород є корчма-музей “Деца у нотаря”, тобто 100 грам у нотаріуса. Вумер та обід – дві найулюбленіші речі закарпатців. Переконайтеся у цьому самі. Відвідавши цей ресторанчик чи Корчму, чи музей. Як кому завгодно. Без позитиву звідси не підете!

Також відвідувачі зможуть ознайомитися з особливостями національної політики, віддавши належне народному цвинтарі надій і сподівань. Ось воно, бурхливе, політичне життя України. Даємо слово, що тут буде дуже важко витримати хвилину мовчання. До речі, у такий спосіб увічнюють не тільки політичні партії, то ж будьте уважні та чемні, а то ославитесь на все Закарпаття.  На згадку про цілющі води, тут також є власне цілюще  джерело, тільки червоно-рожевого кольору.

Ужгород – це справжній європеєць! Хтось називає його маленьким Парижем, хтось порівнює з Єгером чи Весперном. Хтось плутає його вулички з вуличками Братислави. А хтось каже, що центр міста напрочуд нагадує Прагу або Загреб. Але кожен ужгородець відповість на це, що  його місто унікальне! Так як з цим не погодитись, такого вокзалу, як в Ужгороді, Ви не знайдете ніде більше. Можливо це замок, якийсь із казки.

Є також і набережна Незалежності – улюблене місце городян. До речі, липова алея – найдовша у Європі і третя у світі! А ще ужгородці люблять свій пішохідний міст, він поєднує не лише два береги, а й два  зовсім різних міста – старе та нове. Тому мешканці кажуть: «Коли йдеш до старого Ужгорода через пішохідний міст, можна загадати заповітне бажання і воно обов’язково здійсниться.

Закарпатці – народ трудящий, суворий клімат гір не терпить ледарів, а там, де тяжко, працюють на противагу тяжким будням часто вирують свята і танці. Коли б сюди не приїхав – завжди потрапиш на гуляння. Барвистий ярмарок з хлібом, сіллю та медом, пивом. Під час фестивалю проводяться найрізноманітніші майстер-класи, наприклад лозоплетіння. Під замком нащадки козаків-характерників у величезних казанах варять справжню богатирську страву – бограч. Вже від одного запаху можна сп’яніти. Під час фестивалю, Ви з голоду не помрете, адже тут пропонуються найрізноманітніші страви закарпатської кухні.

Дітлахи села Берегова показують виставу про свято збору винограду з піснями і танцями. Село населено переважно угорцями, тож і вистава угорською. Звідусіль лунає музика – приїжджі перестають бути туристами і стають гостями, тож якщо у Вашому житті бракує свята – завітайте до Ужгорода і Ви неодмінно потрапите на якийсь із фестивалів. Просто відчуєте на собі закарпатську гостинність в повній силі.

Майже цілий рік Ужгород милує око соковитими фарбами. Ще давні володарі міста, ще давні другети, привозили з різних куточків світу екзотичні рослини, ростуть вони донині. З ранньої весни і до пізньої осені місто сповнене зеленню дерев та ароматами квітів, а десь у травні вулиці міста вкриваються дивовижним цвітом польських сакур.  Так-так сакур! Їх завезли до Ужгорода в 1923 році з Відня, а тепер в усьому місті їх нараховується більше тисячі. Цю красу неможливо описати словами і треба просто бачити.

Подорож з тисячі миль розпочинається з першого погляду, так говорить китайська мудрість, а місто Ужгород може стати початком Ваших мандрівок Україною та Європою.

Тур до цвітіння сакури з Києва:

ВЕСЕЛКА ЗАКАРПАТТЯ + ЦВІТІННЯ САКУРИ в УЖГОРОДІ / рожевий тур з Києва